Неформатно

«Робити – не завжди важко. 

Важко хотіти. 

Принаймні хотіти те, що варто робити»

Акутагава

Мотивація до заняття

Замість ПРЕАМБУЛИ...

ІНША ШКОЛА

УЧЕНЬ

Скажи мені, учню, чим так вже погана для тебе сучасна школа, чому  ти відмовляєш їй у праві бути для тебе значимою, близькою, улюбленою?

УЧИТЕЛЬ

Скажи мені, вчителю, чому ти, усвідомивши себе особистістю, знайшовши в собі які-небудь вияви таланту, відразу зі швидкістю блискавичною прагнеш розпрощатися зі школою, щоб спробувати себе на будь-якому поприщі, тільки не в школі?

БАТЬКИ

Скажіть мені, батьки, чому ви, люблячи своє чадо і нерідко будучи готовими на багато чого чи, можливо, на все заради своїх дітей частіше бурчите і проклинаєте школу, ніж намагаєтеся допомогти їй?

АДМІНІСТРАЦІЯ

Скажіть мені, директоре, завуче, заступнику з виховання, чому в тебе так часто опускаються руки і завмирає серце в передчутті чергової неспроможності?

СУСПІЛЬСТВО

Скажи мені, суспільство, коли ж ти нарешті прозрієш і всіма силами своїми кинешся на допомогу школі — місцю і закладу, від якого надзвичайно залежить доля і майбутнє всіх твоїх громадян?

ШКОЛА

Скажи мені, школо, чому весь той час, що ти існуєш як суспільний інс­титут, нікого не лають так завзято, так різко, як тебе? Чи не тому, що ніколи в суспільстві більшою чи меншою мірою не слабшає пильна увага до школи, до молодого незнайомого племені, що тимчасово перебуває у твоїх стінах? Чи не тому всі скільки-небудь важливі мислителі, письменники, громадсь­кі діячі, історики і політики намагалися описати тебе, школо, у своїх мему­арах і есе, філософських творах і педагогічних нарисах?

Летить, несеться по шляху прогресу суспільство, і десь у його тіні повіль­но, насилу везе свою світлу ношу школа, завжди запізнюючись і ще в тумані намацуючи нові тенденції в науці, у суспільній свідомості, у поведінці гро­мадян, у логіці, етиці й естетиці людських стосунків.

За всіх часів не було і немає двох однакових шкіл, хоч як би прагнули цього домогтися випадкові люди, що нерідко намагаються керувати освітою. Незважаючи на єдині програми, вимоги і правила, свої завдання кожна школа розв'язує по-своєму і з тим більшим успіхом, чим більше самобутніх, талановитих, небайдужих учителів випадково чи закономірно збирається в її стінах. Великими конструкторами, педагогічними мислителями і бор­цями, що є прикладом і запорукою успішності в школі, завжди виступають справжні директори шкіл — автори змін, чуйні і тонкі цінителі всього нового, які вміють з більшою копіткістю і терпінням йти самі і вести інших до значимої і визнаної іншими мети.

Коли зі школи йде директор, якщо це справжній директор, школа сиротіє і довго, болісно шукає і чекає заміни і тієї людини, кому і в яку хочеться вірити.

Директор — який він, де знайти його, він народиться підходящим для цієї ролі чи його можна виростити, які якості він повинен мати, скільки років без шкоди для колективу можна бути директором, чи багато тих, хто з дитинства мріє стати директором школи,— на ці та багато інших запитань потрібно знайти відповідь, перш ніж спробувати поговорити або описати іншу, нову школу. Чи відіграє роль вік, у якому спеціаліст-предметник стає директором? Чи добре стати директором, попередньо попрацювавши за­ступником, чи це неважливо?

Взагалі думки про найважливіші якості і риси особистості, які повинен мати директор школи, різняться залежно від того, хто відповідає на це за­питання.

Тож, дорогі мої колеги, станьмо частиною спільноти керівників-інноваторів, які відкриті для обміну досвідом і мають натхнення змінювати українську освіту на краще!

Але перш ніж перейти далі, зайдіть за посиланням і дайте три відповіді на питання